Консультпункт для батьків – Клеванський ЗДО "Казка"

Як підготувати дитину до можливих надзвичайних ситуацій? Консультація для батьків

Листопад, 2023р

Вибух, землетрус, ДТП, витік газу, пожежа, воєнне вторгнення – це ситуації, про які зазвичай важко говорити з дітьми. Однак пояснювати їм, що робити, коли це вже сталося, – пізно. З дітьми важливо говорити про надзвичайні ситуації зокрема для того, щоб інформація, яку вони можуть отримати під час самої НС, не шокувала й не травмувала їх. Підготовка робить стрес дитини «експертним», виводить її та дорослого зі стану травматичної безпорадності та вразливості. Пояснюючи, ми протиставляємо тривозі продуктивні дії.

Як же розпочати розмову? Розмову важливо почати, коли вся сім’я збереться разом. Можна сісти в коло, щоб усі бачили одне одного й були включені в розмову, а увага рівномірно розподілялася між усіма членами сім’ї. Найперше дорослі мають наголосити, що говорять про безпеку не тому, що має статися щось небезпечне, а щоби «натренувати» «м’яз безпеки». Це треба, щоби відчувати свою силу в будь-якій складній ситуації й почуватися захищеними. Важливо, щоби дорослі говорили спокійно та повільно, спостерігаючи, як змінюються поза та реакції дітей.

Дітей молодшого віку краще обіймати чи тримати за руку. Також треба дати можливість дітям якось відреагувати на сказане. Щоб розмова не лякала, можна призначити дітей «супергероями безпеки». Так, важливо розповісти про своє дитинство. Мовляв, коли ви, дорослі, були дітьми, то ще не були «супергероями безпеки», ви переживали складний досвід небезпеки, впоралися з ним, але не були готові, ніколи не тренувалися й не знали, як діяти в таких ситуаціях. Тому витратили важливий час та сили. Втім, впоралися б легше, якби знали деякі правила. Ви дуже сподіваєтеся, що ці знання дітям ніколи не знадобляться, але всі супергерої мають це знати. Далі треба легітимізувати страх дитини і сказати: «Мені іноді буває страшно, коли я бачу в мультфільмах і кіно пожежу або коли думаю про землетрус». Тобто, коли я думаю про те, що щось може нам загрожувати. Алгоритм підготовки до розмови:

1. Розповідаємо теорію та пояснюємо, навіщо це знати.

2. Залучаємо до гри-тренування.

3. Закріплюємо знання в тренувальній дії.

4. Розмова не має бути довгою.

Всі запропоновані теми можна розділити на 3-4 заняття (етапи) «супергероїв безпеки». Що таке безпека? Насамперед у дитини будь-якого віку️ треба запитати, що таке безпека. Далі з дитиною з 3-х років можна разом вигадати ідеальний захищений (можливо, уявний) простір. А потім намалювати чи виліпити його. З дитиною від 5-ти років до підліткового віку можна поговорити про те, що відчуття безпеки може бути внутрішнім – коли ми впевнені у собі, своїх знаннях, силах, в одне одному, знаємо правила, що нас ніхто не зрадить, і ми можемо розраховувати на допомогу. Тоді запитуємо у дітей, на що вони спираються всередині (якості, знання). У дітей із 4-х років можна запитати, чи є в них знайомі (діти та дорослі), з якими вони почуваються захищеними. Як ми можемо подбати про безпеку? Дитині з 3-х років нагадуємо: ми дотримуємось та знаємо правила дорожнього руху, як заходити в ліфт, не відчиняємо двері чужим, миємо руки після прогулянки, перед їжею, носимо маску під час карантину, не йдемо кудись із незнайомцями, перевіряємо електроприлади, вимикаємо газ і воду, коли їдемо у відпустку. Якщо раптом відбувається щось несподіване, те, що не залежить від нас, – пожежа, хвороба, землетрус, військові дії, ми також маємо знати, що робити. Для цього:

1. У нас виписані телефони служб допомоги: швидка, пожежна, газова.

2. Треба знати, кому можна зателефонувати зі знайомих, аби попросити про допомогу.

3. Треба знати свої ім’я та прізвище, адресу, імена батьків та де записані їхні номери телефону (може бути браслет із номером телефону батьків).

4. Далі пояснюємо: щоби сповістити людей про небезпеку, лунає сирена. Вона спеціально дуже гучна, щоб усі почули та відреагували (спробуйте видати найгучніший та найнеприємніший звук).

5. Безпечний будинок – з 4-х років.

6. Разом із дитиною перевіряємо, наскільки захищений простір у будинку:

7. Перевіряємо, які предмети можуть впасти – полиці, стелажі, скляні речі, побутова техніка на колесах.

8. Складаємо список контактів для складних ситуацій.

9. Малюємо плакат «Що робити, якщо…».

10. Складаємо список стратегій, які допомагають упоратися з тривогою, як-от копінг-стратегії – дихання з акцентом на видиху, відчуття стійкості «Стоп» , покласти руку на живіт і подихати, розмахувати руками, спертися на стіну.

11. Розмірковуємо про захищений простір у будинку чи на вулиці. Треба точно знати, де це місце, чи нічого не заважає до нього дістатися, чи закріплені речі, меблі.

12. Варто разом з дітьми скласти «Рюкзачок безпеки» («валізку безпеки»). Треба розповісти дитині, що ми покладемо у валізу та навіщо.

ПРАВИЛА безпечної поведінки дитини на дорозі. Порадник для батьків

Жовтень, 2023р

Батьки повинні навчити дитину правил безпечної поведінки на дорозі. Під час прогулянок з дитиною потрібно перевіряти на практиці, чи правильно вона їх зрозуміла. До шести років дитина повинна переходити дорогу тільки разом з дорослими, тримаючись за руку.

1. Звертай увагу на сигнали світлофора! Розкажіть дитині про те, що означає кожен колір світлофора. Зауважте, що світлофор із зображення людини, яка йде – призначено для пішоходів. Переходити дорогу можна тільки тоді, коли він світиться зеленим. Але перед цим потрібно подивитися праворуч і ліворуч, щоб переконатися, що не наближається автомобіль. У жодному випадку не можна переходити дорогу, якщо зображення з чоловічком горить червоним кольором.

2. Зупинися, подивись і переходь дорогу! Поясніть дитині, що переходити дорогу можна тільки на пішохідному переході. Якщо поруч з переходом немає світлофора, дитина повинна дотримуватися таких правил: подивитися праворуч, а потім ліворуч, щоб побачити, чи не їде поруч автомобіль; якщо поруч їде автомобіль, потрібно його пропустити, і тільки потім переходити дорогу; не можна переходити дорогу на повороті; не можна переходити дорогу між двома транспортними засобами, що стоять.

3. Будь уважний! Не тільки дивись навкруги, а й слухай! Поясніть дитині, що вона не завжди може побачити зустрічний автомобіль. Тому перед тим, як переходити дорогу, вона повинна прислухатися, чи не наближається автомобіль. Поясніть дитині, що вона повинна дотримуватися таких правил: якщо дитина чує звук автомобіля, вона повинна зупинитися і подивитися ліворуч, а потім праворуч; поясніть дитині, як розрізняти звуки: гучний шум двигуна означає, що автомобіль поблизу, а тихий-що автомобіль далеко.

4. Не можна вибігати на дорогу! Діти бувають нетерплячі, іноді вони перебігають дорогу, щоб швидше дістатися до іншої сторони вулиці. Дитина також може вибігти на дорогу під час гри. Поясніть дитині, що не можна переходити дорогу в непризначеному для цього місці або ходити по ній. Дитина може легко відволіктися і випустити вашу руку, коли ви переходите дорогу, або просто втекти від вас. Навчіть дитину завжди зберігати спокій, коли ви йдете вулицею, і не втікати від вас.

5. Гуляй по тротуарах! Навчіть дитину ходити тільки по тротуарах, коли вона йде по вулиці. Покажіть їй хороший приклад: переходите дорогу тільки на пішохідному переході. Неважливо, якою вулицею ви йдете, людною чи ні – ходіть тільки по тротуару, щоб залишатися у безпеці.

6. Переходь дорогу тільки по пішохідному переходу! Діти часто бігають по вулиці де завгодно. Це може бути небезпечно: машини не знижують швидкість, якщо поруч немає світлофора або попереджувального знака. Поясніть дитині, що переходити дорогу можна тільки на пішохідному переході.

7. Коли їдеш в автомобілі, не висувай руки з вікна! Діти часто висувають руки з вікна, коли їдуть у машині. Старші діти можуть навіть висунути голову, щоб помахати зустрічним автомобілям або закричати щось. Діти вважають це кумедним, але насправді це може бути дуже небезпечно. Дитину може травмувати автомобіль, який їде назустріч.

8. Ніколи не переходь дорогу на поворотах! Повороти – це «сліпі плями» для водіїв. Якщо дитина переходить дорогу на повороті, у водія немає достатньо часу, щоб помітити її та пригальмувати. Поясніть дитині, що не можна переходити дорогу на повороті, бо це небезпечно.

9. Дотримуйся правил безпеки, коли катаєшся на велосипеді! Якщо ваша дитина вже настільки доросла, що сама катається на велосипеді, переконайтеся, що вона знає правила безпеки: дитина завжди повинна одягати шолом перед тим, як сісти на велосипед; перевіряйте справність велосипеда, коли дитина збирається покататися. Особливу увагу зверніть на те, чи справні гальма. Якщо дитина катається ввечері, перевірте, чи працює фара і чи встановлені світловідбивні деталі. Не дозволяйте дитині кататися на велосипеді на багатолюдних вулицях без вашого супроводу.

10. Дотримуйся правил безпеки, коли їдеш в автомобілі! Ви можете забезпечити безпеку дитини в автомобілі, встановивши автокрісло або переконавшись, що дитина пристібнута паском безпеки. Щоб дитина залишалася в безпеці в транспорті, навчіть її таких правил: дитина не повинна ходити салоном транспортного засобу (маршрутного таксі, автобуса тощо); якщо дитина стоїть в автобусі або маршрутному таксі, вона повинна триматися за поручні до повної зупинки; дитина не повинна висувати руки або голову з вікна автомобіля, що рухається, або автобуса.

11. Будь завжди видимим! Якщо дитина збирається гуляти ввечері, одягти чорний одяг – погана ідея. Дитина буде в безпеці, якщо водії будуть добре бачити її навіть у сутінках: якщо дитина гуляє або катається на велосипеді ввечері, її одяг повинен бути світлим або містити світловідбивні елементи; протягом дня дитина повинна носити яскравий одяг; якщо дитина заходить в автобус або маршрутне таксі, вона повинна махнути рукою, подати водієві знак.

12. Не поспішай! Дитина може поспішати, щоб наздогнати когось на вулиці або потрапити кудись вчасно. Це може бути небезпечно для неї. Навчіть дитину таких правил: дитина не повинна поспішати, коли сідає в машину або виходить з неї – це може бути небезпечно; коли дитина йде за руку з вами, вона не повинна відволікатися або тягнути вас у якийсь бік; коли дитина сама йде вулицею, вона не повинна поспішати; дитина не повинна сама відкривати двері автомобіля, а тільки після того, як ви їй дозволите; дитина не повинна грати або пустувати в салоні автобуса або на проїжджій частині.

АРТТЕРАПІЯ МАЛЮВАННЯМ ПІД ЧАС ВОЄННОГО СТАНУ В УКРАЇНІ. Групова консультація для батьків

Вересень, 2023р

Арттерапія – це найбільш м’який і безпечний вид психотерапії, який дозволяє проникнути у внутрішній світ дитини і допомогти їй відновити свій емоційний стан. Малювання – це частина цього методу, кращий засіб за допомогою творчості подолати дитячий стрес, чудовий спосіб упоратися з тривогою, занепокоєнням, відволікти дитину від негативної ситуації, джерела стресу, швидше впоратися з негативними емоціями, пережити внутрішні конфлікти, здолати дитячі страхи. Техніки арттерапії застосовують у досить широкому спектрі проблем. Це можуть бути психологічні травми, втрати, кризові стани, пост стресові, невротичні та психосоматичні розлади, вікові кризи. Вчені і арттерапевти доводять існування зв’язку між регулярними заняттями малюванням і розвитком малюків. Людська психіка, а особливо дитяча, має колосальний потенціал до відновлення. Необхідно лише створити для цього відповідні умови. Чим арттерапія відрізняється від занять з малювання? На заняттях з малювання важливий результат: дитина виконує певне завдання. Натомість в арттерапії важливий сам процес. З допомогою гри та творчості дитина проявляє те, що турбує її всередині через тип фарби, кольори, сюжет, який вона хоче зобразити тощо. Діти творять спонтанно. Їх зцілює сам процес, а не результат. В арттерапії діти вивільняють почуття, яких, можливо, вони соромились, а то і взагалі не розуміли: ненависть, агресію, безпорадність, тугу. Як малювання впливає на розвиток дитини?

Малювання покращує дрібну моторику;

малювання розвиває мову;

під час малювання розвивається інтелект дитини;

за допомогою малювання дитина вчиться робити вибір і розв’язувати проблеми;

малювання розвиває уяву;

малювання готує руку дитини до письма; дитина пишається своїми малюнками і таким чином підвищує свою самооцінку;

малювання допомагає становленню особистості дитини, робить її психологічно зрілою; малювання покращує пам’ять дитини;

малювання напружує візуально-просторове сприйняття; малювання допомагає впоратися зі стресом та агресією.

Дитячий малюнок – це унікальний матеріал, за яким можна дізнатися характер і настрій дитини. Однак для цього потрібно знати деякі критерії його аналізу. Звичайно, якісний аналіз дитячого малюнка та оцінку психологічного стану дитини може зробити тільки досвідчений фахівець. Як вважають психологи, уміння розбиратися в хитросплетіннях дитячих малюнків приходить після аналізу тисяч і тисяч зображень. Існує ряд діагностичних методик. Наприклад, «Малюнок сімї», «Дім-дерево-людина», «Малюнок людини», «Неіснуюча тварина». Про стан дитячої психіки свідчать і використання кольорів в малюнках. Колір у малюнку передає емоції та почуття. Під час його інтерпретації слід звертати увагу передусім на ті кольори, присутність яких перебільшено або невиправдано. Однак важливо пам’ятати, що точна інтерпретація можлива лише після бесіди з «художником», тобто не завжди чорний колір означає депресію. У своїх малюнках діти зазвичай використовують не більше 5-6 кольорів, що свідчить про нормальний емоційний стан дитини. Вибір 1-2 кольорів у малюнку свідчать про пригніченість і тривожність малюка. Що означають кольори на малюнках дитини? Червоний колір в малюнках говорить про емоційне напруження, підвищену активність, роздратованість, агресію, збудливість; синій колір – колір впевненості та спокою; іноді синій колір говорить про те, що дитина нудьгує по комусь або чомусь; зелений колір передає відчуття надійності, повідомляє про наполегливість, незалежність, впертість, про прагнення дитини до спокою; жовтий – активність, гарний, позитивний настрій; рожевий – відчуття ніжності, чутливість; коричневий колір в малюнках говорить про фізичний дискомфорт дитини, часто про негативні емоції; чорний колір говорить про пригніченість дитини, про її протест, про вимогу до змін, про бажання позитивних емоцій; сірий колір свідчить про байдужість; цей колір практично не властивий дитячим малюнкам, але якщо дитина часто використовує його у своїх малюнках, це говорить про брак позитивних емоцій у дитини тощо.

Дослідники дитячих малюнків стверджують, що постійний вибір темних кольорів – ознака депресії, а занадто часте використання червоного говорить про підвищену конфліктність. Якщо дитина обмежується при малюванні двома-трьома кольорами, то можна припустити втому або пасивність. Важливо пам’ятати, що не можна відразу за одним малюнком робити висновки. Найкраще порівняти малюнки дитини, виконані у різний час. Важливий як розмір малюнка щодо аркуша паперу, так і його окремих деталей. Маленький малюнок і дрібні фігури вказують на невпевненість, боязкість, тривогу юного художника. Перебільшений розмір малюнка, який намагається вийти за межі аркуша, говорить про низький самоконтроль, схильність до необдуманих вчинків. Ви запитаєте, а звідки у дитини стрес? У дітей в житті також бувають неприємні ситуації, на які діти дуже болісно реагують.

Як дорослі можуть допомогти дитині? Забезпечте дитину матеріалами для творчості та вільний доступ до них. Іноді кольорових олівців і паперу вже цілком достатньо. Не допомагай те дитині малювати, оскільки це може відбити бажання у неї займатися творчістю. Вона ще не вміє малювати так добре, як ви. Просто побудьте поруч. Не підказуйте дитині, що і як їй треба малювати, Заохочуйте її експериментувати з кольорами, малювати те, що вона бачить або уявляє. Обговорюйте з дитиною її малюнок (що на ньому зображено, що відчуває і чого хоче той чи інший герой). Коли дитина проговорює малюнок, вона вчиться розпізнавати й усвідомлювати власні почуття. Не критикуйте і не давайте порад. Не варто питати: «А чому у тебе сонце зелене?» або казати: «В зайчика не буває чотирьох вух». Можна сказати: «Я дещо помітила у твоєму малюнку, якщо ти не проти, я розповім». Разом з дитиною аналізуйте її твори, попросіть дитину пояснити ідею створеного нею малюнка. Не робіть дитині загальних компліментів, оцінюючи її творчість. Намагайтеся бути максимально конкретними. Не варто говорити «Гарний малюнок», натомість скажіть «Ти гарно обрав кольори, намалював чудовий будинок, тощо». Дитина має бути переконана, що до її роботи ставляться з повагою. Не порівнюйте свою дитину з іншою. Порівнювати дитину можливо тільки з нею самою – сьогоднішню із вчорашньою. Дітям, а особливо дошкільнятам, важливе батьківське схвалення, щире захоплення дитячою творчістю. Похваліть авансом і спробуйте подивитись на малюнок очима дитини. Пам’ятайте, що продукт творчості – це продовження «Я» дитини. Дитина має право вирішувати, що робити з малюнком далі та кому його показувати. Дорослі лише допомагають, радять (наприклад, «Що б ти хотів змінити в малюнку…», «Давай разом пофантазуємо…»). Не примушуйте дитину малювати, коли у неї немає бажання. Примус для дитини – завжди стрес. Запропонуйте намалювати не ведучою рукою (шульгам – правою і навпаки) дозволяє швидше «достукатися» до підсвідомості. Дайте дитині свободу самовираження і хтозна – можливо перед вами майбутній Пікассо. Якщо ви радієте творчим успіхам дітей, ви вчите їх радіти чужим перемогам.

Східна мудрість наголошує: «Поспішайте захоплюватись людиною, інакше ви пропустите радість!

Піклуємось про психічне здоровя дитини в надзвичайних умовах

Батьки закладають підвалини майбутнього своєї дитини.

Це потребує часу, старань, любові, сімейної злагоди, економічних статків.

Але найголовнішим є світла і щира любов до дитини.

Сьогоднішні реалії життя все частіше стикають нас із питаннями, що стосуються здоров’я: його збереження та відновлення. Особливо гостро це питання постає для турботливих батьків, коли йдеться про здоров’я найдорожчого – дитини. Якщо про стан соматичного (тілесного) здоров’я дитини свідчить відсутність скарг на біль, нормальна температура тіла, хороший апетит і звична рухова активність, то як батькам дізнатись про стан психічного здоров’я малюка? І взагалі, що таке «психічне здоров’я»?

Психічно здорова дитина:

1. Добре ставиться до самої себе: позитивно ставиться до себе; толерантно ставиться до себе та до інших; не применшує і не перебільшує своїх здібностей; приймає власні недоліки; поважає себе; усвідомлює свою здатність подолати більшість складних ситуацій, що виникають у житті.

2. Добре почувається з іншими дітьми: комфортно почувається з іншими дітьми;може враховувати інтереси інших, відчувати їхній душевний біль, проявляє альтруїзм і співчуття; любить інших дітей і довіряє їм, поводиться природно; не принижує дітей і не дозволяє робити це іншим; тактовна, відкрита, лояльна, щира у взаєминах з дітьми; вважає себе частиною групи, легко вживається у групі; відчуває відповідальність за доручену справу.

3. Справляється з викликами життя: намагається розв’язати проблему, зіткнувшись із нею; не боїться брати на себе відповідальність; ставить перед собою реалістичні цілі; може самостійно приймати рішення; залюбки докладає зусилля для успіху справи, якою займається.

Психічне здоров’я дитини – це стан її душевного благополуччя, емоційного комфорту, впевненість у своєму майбутньому, пов’язана з відчуттям захищеності власного «Я».

Інакше кажучи, передумовою психічного здоров’я дитини є задоволення її базової потреби у захищеності, любові та повазі. Кожній дитині потрібно відчувати, що її люблять, приймають, розуміють, визнають та поважають; що вона потрібна і близька; що вона успішна у своїх справах. Задоволення цих потреб у великий мірі залежить від того як поводяться і спілкуються у сім’ї з дитиною. Саме в умовах сім’ї закладаються основи самооцінки та самоставлення дитини. Адже ставлення дитини до себе формується лише на підставі ставлення до неї близьких дорослих, оскільки в силу свого віку та досвіду ще не спроможна оцінити себе сама.

Існує безліч літератури яка покликана допомогти батькам, що прагнуть будувати довірливі відносини у сім’ї загалом, та з дітьми зокрема. Ми ж запропонуємо свого роду шпаргалку яка стане вам у нагоді.

«Магічні» слова батьків для спілкування з дитиною

Я тебе люблю. Дитина має вірити в те, що люблять її саму, а не «за щось». Ніколи не пов’язуйте свою любов до дитини з певними умовами або з тим, що дитина робить: «Спочатку прибери в кімнаті, а потім я обійму тебе.», «Ти мені збрехав, тепер я тебе не люблю!» тощо. Дитині буде більш зрозуміло, якщо ви запевните її в своїй любові, а потім вкажете на проступок: «Я дуже тебе люблю, але мене дуже засмучує, що ти ображаєш братика».
Я радий(-а), що ти в мене є. Дитина дошкільного віку, вірить, що може впливати на навколишній світ. Саме тому вона часто вважає себе відповідальною за те, що відбувається навколо, наприклад, за родинні негаразди, непорозуміння, сварки тощо. За таких умов їй потрібно ще більше впевненості в тому, що ви щасливі тому, що вона у вас є. У жодному разі не висловлюйтеся на кшталт: «Це все через тебе!», «Якби ж тебе не було взагалі…». Адже навіть якщо ви одразу попросите вибачення за ці слова, і дитина вам щиро пробачить, вони все одно назавжди залишать відбиток в її серці.
Я тебе розумію. Для дитини велике горе, коли вона загубила улюблену іграшку чи посварилася з другом. У такому разі ваш син чи донька потребує співчуття і втіхи. «Підбадьорювання» типу: «Це ж усього лише іграшка (дрібничка)!» або «Навіщо тобі той ображайко?!», дитина не розуміє.
Ти все зможеш. Дітям завжди потрібні заохочення і схвалення. Вислови «Добре зробив!», «Я впевнений, ти впораєшся!», «Ми тобою пишаємося!» тощо надихають дитину. Натомість ярлики на кшталт: «плакса», «тюхтій», «невдаха» або «Не вмієш за себе постояти!» – підґрунтя для комплексів. Також поширеною помилково надто турботливих батьків є допомога і захист своєї дитини під час будь-яких негараздів. Навіть запевняючи дитину в тому, що вона доросла і самостійна, такі батьки замість неї «розбираються» з її кривдниками, часто не шукаючи причин конфлікту; контролюють взаємини з її друзями, а також успіхи у навчанні. Однак, щоб уміти пристосуватися до життя, дитина має вчитися самостійно розв’язувати свої проблеми. Тому завдання батьків – пояснити, направити, порадити, як знайти вихід з тієї чи тієї ситуації, але не робити це замість дитини. Ви надасте дитині моральну опору, якщо зміните фразу «Ліпше я це зроблю!» на «Спробуй іще раз, я впевнений, що у тебе все вийде».
Я тобі довіряю. Дитина з великим запалом прагне виправдати наданий їй кредит довіри. Не зважайте, якщо у неї не все виходить, ліпше похваліть за спробу зробити щось правильно. Наступного разу ваш син чи донька уникатиме попередніх помилок. Якщо ж дитина постійно чує вислови на зразок: «На тебе не можна покластися…», «Із тобою ніколи не знаєш…», – не дивуйтеся, якщо вона замкнеться в собі або робитиме все навпаки, бо ж від неї все одно нічого іншого не очікують. Дитина, якій щиро та розумно довіряють у сім’ї, не виросте жорстокою чи грубою, а також не переступатиме визначених суспільством меж.
Ми завжди з тобою. Упевненість дитини в тому, що батьки їй завжди прийдуть на допомогу, дасть змогу багато що подолати.

Шановні батьки! Дитина виростає щасливою і впевненою в собі, коли відчуває вашу підтримку. Адже їй важливо постійно отримувати позитивні «послання» від близьких дорослих. Не забувайте поєднувати «магічні слова» з відповідними вчинкам і ваша дитина буде щасливою!

УВАГА!

Відповідно до рішення комісії ТЕБ та НС Клеванської селищної ради, протокол № 31 від 28 серпня 2020 року наш заклад відновлює свою діяльність з 01 вересня 2020 року.

Шановні батьки! Дошкільнят приймаємо до закладу з довідкою від сімейного лікаря.

Цей навчальний рік розпочинається в особливих умовах, тому просимо дотримуватись основних правил, регламентованих Листом МОНУ № 1/9-269 від 26.05.2020 «Щодо відновлення діяльності ЗДО» та Постановою √50 від 22.08.2020 Головного державного санітарного лікаря.

1. На вході до закладу Вас і дитину зустрічає сестра медична. Пам’ятайте про власну персональну відповідальність за правдивість інформації про стан здоров’я малюка.

2. Дитині буде виміряно температуру безконтактним термометром. Якщо вона буде 37,2 і вище в садочок дитину не допускатимуть. Тому ретельно готуйтесь до виходу в садочок уже з дому. Якщо ж виявлено температуру буде при поточному скринінгу (під час перебування у закладі) – дитина ізолюється в ізолятор і про це інформуються батьки.

3. Шановні батьки! Ви і працівники закладу обов’язково повинні бути у засобах захисту! Одягати маску чи респіратор потрібно так, щоб були закриті ніс і рот.

4. Уникайте скупчень та дотримуйтесь соціальної дистанції. Для цього на вході є орієнтири на відстані 1,5 м.

5. Вихователі зустрічають дітей на ігрових майданчиках. Підводьте свою дитину до майданчика групи. За несприятливих погодних умов підводьте дитину до входу у приміщення групи. В роздягалках дітям змінять вуличне взуття помічники вихователів.

7. ВХІД ДО БУДІВЛІ ЗАКЛАДУ БАТЬКАМ ТА СТОРОННІМ ОСОБАМ СУВОРО ЗАБОРОНЕНО!

8. Дитині будуть вимірювати температуру кожних 4 години. Слідкуватимуть за ретельним миттям рук з милом кожні 2 години.

9. Заняття і інші форми роботи з дітьми максимально будуть проводитись на вулиці за сприятливих погодних умов.

10. Намагайтеся пояснювати дитині, щоб вона уникала фізичних контактів з іншими. Ми також будемо вчити цьому дітей.

11. Під час споживання їжі та сну діти будуть максимально дистанційовані.

12. М’які іграшки, килими, тюль, багаторазові рушники заборонено.

13. Емігрувати з групи в групу та проводити масові заходи у закладі заборонено!

14. Під час повернення дітей додому дотримуємося тих же вимог, що і при прийомі: температурний скринінг, маски, вхід лише до майданчиків чи входів в групу.

15. Якщо з певних причин Вам треба забрати дитину раніше, на вході є кнопка виклику. Територія закладу буде закритою після прийому усіх діток о 9.00 год з метою недопущення сторонніх осіб.

16. З метою обов’язкового дотримання усіх протиепідемічних заходів у закладі та суворого контролю за їх дотриманням тимчасово просимо приводити дітей працюючим батькам, аби уникнути великого скупчення в групах.

17. Діти, які вперше будуть зараховані до закладу, тимчасово не приймаються. У разі стабільної ситуації у закладі, вони поступово будуть прийматись індивідуально.

18. Якщо хтось вдома знаходиться на карантині чи ізоляції, дитині заборонено відвідувати організований дитячий колектив.

19. Не дозволяється дитині з дому брати іграшки, самокати, велосипеди тощо. З собою мати лише змінний одяг у торбинці.

20. Батьківські збори проводяться дистанційно. Спілкування батьків і педагогів відбувається: на території закладу під час ранкового прийому, у телефонному режимі, через соціальні мережі.

21. Дотримуйтеся протиепідемічних заходів самі та навчайте цьому свою дитину! Будьте здоровими, бережіть себе і своїх дітей! Разом з Вами ми справимось з усіма правилами. Навчимося жити і працювати в нових умовах.

Не треба іншого зразка, коли в очах – приклад батька…

МЕМОРАНДУМ ДИТИНИ

Шановні батьки! Можливо, вам стане у пригоді напівжартівливий меморандум дитини, складений психологами від її імені.

Не псуй мене. Я прекрасно знаю, що мені зовсім непотрібно багато з того, про що я прошу. Я просто перевіряю тебе.

Не бійся бути вимогливим зі мною. Так краще, це надає мені впевненості.

Не застосовуй до мене силу. Це учить мене того, що сила – найголовніше у світі. Краще, якщо ти мене просто переконаєш.

Не будь непослідовним. Це бентежить мене та примушує намагатися уникати робити те, що мені під силу.

Не обіцяй. Ти, можливо, не зумієш дотриматися своєї обіцянки. Це послабить мою віру в тебе.

Не реагуй на мої провокації, коли я щось роблю для того, щоб завдати тобі прикрості. Інакше я прагнутиму одержувати все нові та нові «перемоги».

Не дуже засмучуйся, коли я скажу тобі: «Я тебе ненавиджу». Насправді, я не маю цього на увазі, а хочу, щоб ти розкаявся втому, що ти мені зробив.

Не роби за мене того, що я можу зробити сам. Не змушуй мене почуватися немовлям, тому що я буду постійно вимагати твоєї допомоги.

Не виправляй мене перед людьми. Я скоріш послухаю, якщо ти поговориш зі мною тихо, без свідків.

Не намагайся обговорювати мою поведінку під час конфлікту. Тоді я чомусь не дуже і добре чую, а слухаюся навіть ще гірше. Я зроблю те, що ти вимагаєш, але давай поговоримо про це пізніше.

Не намагайся читати мені мораль. Ти б здивувався, якби дізнався, як добре я усвідомлюю, що погано, а що добре.

Не змушуй мене почуватися так, ніби мої помилки – це гріхи. Я маю вчитися робити помилки, не почуваючись найгіршим.

Не чіпляйся до мене. Або я буду захищатися, або не буду чути тебе.

Іноді не вимагай пояснень щодо моєї поганої поведінки. Іноді я дійсно не знаю, чому це зробив.

Не випробовуй занадто мою чесність. Мене легко налякати, щоб я сказав неправду.

Не забувай, що я люблю експериментувати. Я вчуся на цьому, тому прошу тебе змиритися.

Не захищай мене від наслідків моєї поведінки. Я маю вчитися із власного досвіду.

Не відштовхуй мене, коли я щось запитую. Інакше ти побачиш, що я перестану запитувати і шукатиму цікаву мені інформацію хтозна-де.

Ніколи не натякай на те, що ти бездоганний і непогрішимий. Це надто багато вимагатиме від мене.

Не картай себе, що ми небагато часу проводимо разом. Головне те, як ми його провели.

Не дозволяй, щоб мої страхи тебе хвилювали. Тоді я ще більше боятимуся. Демонструй мені свою сміливість.

Стався до мене так, як ти ставишся до своїх і найкращих друзів, тоді і я буду твоїм другом. Пам’ятай: я більше навчуся з прикладу, а не з критики.

І крім того, я тебе так люблю! І ти мене любиш!

Піклуємось про психічне здоров*я дитини

Батьки закладають підвалини майбутнього своєї дитини.

Це потребує часу, старань, любові, сімейної злагоди, економічних статків.

Але найголовнішим є світла і щира любов до дитини.

Психічно здорова дитина:

«Магічні» слова батьків для спілкування з дитиною

Я тебе люблю. Дитина має вірити в те, що люблять її саму, а не «за щось». Ніколи не пов’язуйте свою любов до дитини з певними умовами або з тим, що дитина робить: «Спочатку прибери в кімнаті, а потім я обійму тебе.», «Ти мені збрехав, тепер я тебе не люблю!» тощо. Дитині буде більш зрозуміло, якщо ви запевните її в своїй любові, а потім вкажете на проступок: «Я дуже тебе люблю, але мене дуже засмучує, що ти ображаєш братика».
Я радий(-а), що ти в мене є. Дитина дошкільного віку, вірить, що може впливати на навколишній світ. Саме тому вона часто вважає себе відповідальною за те, що відбувається навколо, наприклад, за родинні негаразди, непорозуміння, сварки тощо. За таких умов їй потрібно ще більше впевненості в тому, що ви щасливі тому, що вона у вас є. У жодному разі не висловлюйтеся на кшталт: «Це все через тебе!», «Якби ж тебе не було взагалі…». Адже навіть якщо ви одразу попросите вибачення за ці слова, і дитина вам щиро пробачить, вони все одно назавжди залишать відбиток в її серці.
Я тебе розумію. Для дитини велике горе, коли вона загубила улюблену іграшку чи посварилася з другом. У такому разі ваш син чи донька потребує співчуття і втіхи. «Підбадьорювання» типу: «Це ж усього лише іграшка (дрібничка)!» або «Навіщо тобі той ображайко?!», дитина не розуміє.
Ти все зможеш. Дітям завжди потрібні заохочення і схвалення. Вислови «Добре зробив!», «Я впевнений, ти впораєшся!», «Ми тобою пишаємося!» тощо надихають дитину. Натомість ярлики на кшталт: «плакса», «тюхтій», «невдаха» або «Не вмієш за себе постояти!» – підґрунтя для комплексів. Також поширеною помилково надто турботливих батьків є допомога і захист своєї дитини під час будь-яких негараздів. Навіть запевняючи дитину в тому, що вона доросла і самостійна, такі батьки замість неї «розбираються» з її кривдниками, часто не шукаючи причин конфлікту; контролюють взаємини з її друзями, а також успіхи у навчанні. Однак, щоб уміти пристосуватися до життя, дитина має вчитися самостійно розв’язувати свої проблеми. Тому завдання батьків – пояснити, направити, порадити, як знайти вихід з тієї чи тієї ситуації, але не робити це замість дитини. Ви надасте дитині моральну опору, якщо зміните фразу «Ліпше я це зроблю!» на «Спробуй іще раз, я впевнений, що у тебе все вийде».
Я тобі довіряю. Дитина з великим запалом прагне виправдати наданий їй кредит довіри. Не зважайте, якщо у неї не все виходить, ліпше похваліть за спробу зробити щось правильно. Наступного разу ваш син чи донька уникатиме попередніх помилок. Якщо ж дитина постійно чує вислови на зразок: «На тебе не можна покластися…», «Із тобою ніколи не знаєш…», – не дивуйтеся, якщо вона замкнеться в собі або робитиме все навпаки, бо ж від неї все одно нічого іншого не очікують. Дитина, якій щиро та розумно довіряють у сім’ї, не виросте жорстокою чи грубою, а також не переступатиме визначених суспільством меж.
Ми завжди з тобою. Упевненість дитини в тому, що батьки їй завжди прийдуть на допомогу, дасть змогу багато що подолати.